Если приперло посрать на работе
16 августа, 2012 в 11:00 мск. Запостил:Sepul

Этот ресурс создан для настоящих жывотных. Те, кому не нравятся слова БАБРУЙСК и ЖЫВОТНОЕ, могут ехать в Бобруйск.
Это не наша объява. Мы ее просто разместили!

16 августа, 2012 at 11:23
ОЧень кран понравилсо. натуральный такой
16 августа, 2012 at 11:24
ололоша пишет заявление на уход с занесением своего гавна в трудовую
16 августа, 2012 at 11:24
улибнуло
16 августа, 2012 at 11:35
Блядь!!! Ололоша, какова хуя ты насрал на пол???
16 августа, 2012 at 11:52
какова хуя ты насрал и не снял штаны?
16 августа, 2012 at 11:52
какова хуя все малчат
16 августа, 2012 at 11:52
пачти никагда нисру внаработе…
16 августа, 2012 at 11:55
целый день сру и сцу на работе, тем самым еканомлю дома бумагу, асвижытель, воду и свет
16 августа, 2012 at 11:55
фчира срал на работе
16 августа, 2012 at 11:55
сру фсикда и висде
16 августа, 2012 at 11:58
Как срать, так бумажку искать
16 августа, 2012 at 11:58
Весна покажет, кто где срал
16 августа, 2012 at 11:58
гавно носить домой грех, нада ниприменна срать внаработе и в гостях
16 августа, 2012 at 11:58
люблю тока свой талчёк!
16 августа, 2012 at 11:58
Плыли, плыли, а на берегу усрались
16 августа, 2012 at 11:59
Жрать не срать, можно подождать
16 августа, 2012 at 12:01
я тожы свой талчег люблю, паэтаму берегу и не сру
16 августа, 2012 at 12:02
Баян ибо:
Іван Опанасович продовжує пиздить машинку по клавішам, потім імпульсивно видира бамагу з машинки і зникає в сортирі. Входить Хуна.
Хуна. Я не опоздала?
З сортиру чути огидливе пердіння. Хуна робить вигляд, ніби нічого не чула.
Хуна. Ви тут сідітє, а на дворє такая пагода стаїть.
З сортиру чути огидливе пердіння. Хуна робить вигляд, ніби нічого не чує.
Хуна. Я прямо не знаю, что ета вєсна со мной дєлаєт.
Гриць Якович тупо мовчить. З сортиру чати якесь шарудіння. Трохи згодом з’являється Іван Опанасович застьобуючи штани. Він розпарений і страшний.
Хуна. Ізвінітє, можна мінє?
Іван Опанасович. Ха! Мерсі.
Хуна, спокусливо посміхаючись, зникає в сортирі. Іван Опанасович у роздумі чуха собі живіт.
Іван Опанасович. Я в армії так наїбався, Гриша, — їбать мої віники.
З сортиру чати страшний крик. Хуна з перекошеним ротом вибігає, збиває з ног чорта, який щойно заходить у двері і вихуром зникає у недрях гуртожитка.
Іван Опанасович. Блядь, що вона злякалась, — гівна не бачила?
16 августа, 2012 at 12:13
Насрав як бигимот
16 августа, 2012 at 12:18
купу наклав!