Микола та Галя

Зустрічалися собі хлопець та дівчина, Микола та Галя. Жили вони в різних селах. Вже довго зустрічалися, пора і сватів засилати. От Микола батькам і говорить, що знайшов гарну дівчину з сусіднього села і хоче з нею одружитися. Ну що ж, треба то й треба.
Пішли знайомитись і сватати. Батьки познайомились, і дівчина гарна та й хлопець нічого собі, батьки нареченої стіл накрили, все сіли, по чарці, по другій, обговорюють майбутнє весілля. Всі задоволені, наречена теж щось поїла, чарочку прийняла та достає цигарки, запалює, сидить і пале.
У батьків нареченого роти повідкривалися, чарки з рук повипадали, мати шепче Миколі:
— Ой, Микола, та вона ж палить! Що ж ти за дівчину таку знайшов, люди не зрозуміють, що ж робити?
— То й що? Я її кохаю, якщо проти, то ми без батьківського благословення одружимось, без нею не можу жити!
Погорювали батьки, та що ж зробиш, кохання! Вирішили не чинити опір і одружити молодят.
Ось і весілля. Всі радіють, за столом горілка ллється! Наречена знов достає цигарки та палить, родичи нареченого до мати його:
— Та що ж це за невістка? Сидить, пале! Тьфу! Як це можливе?
— Та що зробиш, кохання, нехай живуть вже разом!
Поцокали язиками, та що поробиш, кохання!

Перша ніч, молодята на хаті у батьків нареченого. Постелили їм на печі, там гарно, тепло. Тільки батьки ніяк заснути не можуть, бо на печі таке, що хата ходуном ходить.
— Старий, іди, поглянь, що там таке?
Приходить старий, весь червоний, очі, як 2 зализні гривні!
— Ой, стара, там таке, там таке! Він її і так, і так, і збоку, і с заду, і зверху, а потім вона на ньому і так, і так, а потім, уявляєш – бере його, ну …. та й до рота!
Мати подихнула, і говорить тихенько:
— От добре, може палити кине…