//Werem

//Werem

//Werem

Правдивий галичанин колекцiонує предмети, якi давно втратили ужиткове значення. Його пивниця, комiрки, балкон, клуня та курник напханi рiзноманiтними дiрявими баняками, вiдрами, порожнiми пляшками, старими прасками, iржавими ланцюгами вiд роверiв, банками iз засохлою фарбою та лахами. Але надiя усе це колись застосувати тiшить добре галицьке серце аж до самої смертi.

Любов до церкви галичан така сильна, що, якби можна було, то кожен мав би на своєму городi власну. Так само виглядає й з цвинтарями та святими місцями. Заповiтна мрiя галичанина — мати родинний склеп пiд вiкнами. В гiршому випадку — на Личакiвському цвинтарi у Львовi.

Схиляння галичан перед цитатами загальновiдоме. Сьогоднi особливо популярнi Шевченковi «Обнiмiтеся, брати мої», «Кохайтеся, чорнобривi, та не зями». Кобзарева постать має такий великий авторитет у галичан, що вони iз задоволенням приписують йому й чужi висловлювання, як-от Франкове «Лупайте сю скалу» та Шопенгауерове «Хто ясно мислить, той ясно формулює».

Read the rest of this entry »

…В метро было душна и пративно. Пот
маленькими капельками ползал по телу под
рубашкой. На каждой станции вагоны
выплёвывали ошмётки людской массы на пирон,
но тут же всасывали ещё больше пассажиров.
Я стоял держась за верхний поручень, и
жалел себя.
Но безумные автамабильные пробки наверху,
угнетали ещё больши, вызывая чувство
апасения за стабильность психики.
Из двух зол я выпрал меньшее.
Так мне казалось….

Read the rest of this entry »

//Вуня